Було потрібно щось змінити. Наповнити життя. Дещо вийшло.
Вперше, такі собі, сімейні дійства. Свята і традиції. В мене закохалося малечє. І ти. Звісно поруч.*) Моя. Теж закохана.
Чекаю Нового року і дій. Які от-от стартуватимуть. Нові. По-новому. Ще з юності. Так? Ти розумієш, про що я.
Взагалі поїзди в Україні погані. Чи то мені так трапляється. П'яниці, блуд, мерзотність і сум.
І все інше. Без змін, але інакше. В моїх очах. Крім Вас. Трохи сумно. Зимно.
А повертатить було приємно. Київ сонячний. Зустрів.
you

маля

"Большой город". Школа уродов.
"Арт"? А може і справді "АРТ"?

показав Sashko Koval'.

приємно, інколи. зібрати речі. і поїхати.

а потім знову повернутись в це місто.
в цю осінь. до Тебе.
до Нас.

"...но когда от биения сердца ломаются стены. обычный вдох. может казаться век."
hi-fi

далі буде!

цікаво, скільки ще міст? я відчуватиму вночі. скільки міст? стануть притулком і теплим затишком для мене. скільки радіохвиль? там? де..? ти.

а поки що. звісно, Лондон.

прощавай 22 осінь!

інколи, стає все зрозумілим. лишається працювати і любити. жити і радіти.
_*_*_*_*_*_*_*_
стає холодно. зима настає. ранками, вона говорить. осінь слухає. і поступається.
але ти не бійся. і не сумуй. то ненадовго.

гурт СКРЯБІН

Хвилі радіостанцій, як і раніше, в дитинстві, юності... Вдома, в гуртожитку, і нині. Дозволяють торкатися долонею, відчувати серцем ритм великих і маленьких міст. В яких ще не був. В яких бував. В якому знаходжуся.
Ніби щось величне в просторах радіохвиль. Їх з'єднання в одне ціле. Величне. Неосяжне.
Радіохвилі і море, єдине, що дає мені такі відчуття. Такі думки.
Вогні, час, пори року, кохання, ти... Відчутно.



Спи, моє Сонце.

*******Дзвінок. Мобільний. Десь п'ята ранку. Ти береш слухавку. Я прокидаюся. Ти плачеш. Розумію. Сталося те, чого ми чекали вже декілька тижнів.
- Все гаразд? - питаюся у неї, так на всяк випадок.
- Так... - відповідає.

Вона сидить на колінках. Плаче. Посміхається.

- А який він? - крізь сльози питається.
Чую.
- Маленький. 3700 кг.

Чомусь, саме в цю мить, я відчув щось неймовірне. Дивовижне. Хоча не маю практично ніякого відношення.
Але щось там всередині тремтіло...*******

_ВЖЕ ІНШЕ.

Думки. Дивний стан. Та й незрозуміло мені нічого. Є що змінити. А чи варто? Чи те?

Взагалі, то просто осінь так на мене діє. І ти. Єдина.
"як холодно коли тебе нема. я так боюсь, коли тебе нема..." - (ое)

З'явилося багато того, що попереду. Наверху. А може, далеко. Але поки, тільки в думках.
День такий короткий. Ніч - одна мить.

Мій стан восени, ще з 16 років, атмосферно зпівпадає з ранньою творчістю ОКЕАНу ЕЛЬЗИ. З музикою і текстами. Естетикою кліпів.

Вона розумна, цікава, талановита, гарна.
http://miumau.livejournal.com/

Її слова стимулюють. Є до чого йти. Я записав.

"один лишь раз. достаточно, чтобы понять"

*******
нарешті непотрібні думки
змінилися на пошуки скарбів.
туди ідуть шляхи, в тій стороні цікаво
ніж просто сум екранних днів.
тих посиденьок і жалоб постійних
на зміну вирушаємо до них.
естетики і красоти чарівних
без заздрощів, лиш вдалих висновків.
тягтись до сонця, вище неба.
щоб менше тут врачати час.
назву це "мій ефір! і він почався!"
jazz, rock-n-roll, вино і діду контрабас.

цікавий день. важлива зустріч. неймовірна подія.
це і є початок нового.
нової осені!

_!мотор!_

страшно веселий" - Кузьма

зараз саме ті дні. коли як ніколи чекаєш на осінь. справжню осінь.
жовту. прохолодну. кавову. ліхтарну.
з ранніми ранками. і раннім сном.
з новими свіжими ідеями. цікавими книжками. знайомою музикою.
вірші. ти. дотики.


Ніби коли вона почнеться, все змінеться. Все буде дихати.
Чекаю. Працюю. Дивлюся російське ТБ on line, слухаю їхнє радіо. Кохаю. І знову чекаю. На нові думки. Нові слова. Нові плани і перспективи. На нове сьогодення. На осінь. Справжню.

я і на далі чекатиму змін. шукатиму їх. але вже з коханням. до тебе.

коли несподівано всі слова і сміх обернуться. напевно, буде незрозуміло. чому? коли ж навколо ніби світло?
а чи насправді...